Сторінка практичного психолога

У закладі працює практичний психолог

Симоненко Аліна Олексіївна

Графік роботи на 2014/2015 навчальний рік

Понеділок 08:00 - 13:00

Середа 08:00 - 13:00

Четвер 11:00 - 16:30

П’ятниця 08:00 - 13:00

Графік консультацій

Понеділок 08:00 - 10:00

Четвер 14:30 - 16:30

Кабінет практичного психолога знаходиться на першому поверсі за музичною залою у медичному блоці.

Шановні батьки!

У квітні 2014/2015 навчального року проведено комплексне дослідження готовності дітей до школи.

Результати та рекомендації щодо підготовки Вашої дитини до навчання Ви можете отримати у дні та години прийому.

Основні функції психолога в дошкільному навчальному закладі пов'язані з охороною фізичного і психічного здоров'я дітей, зі створенням умов, які сприяють їх емоційному благополуччю і забезпечують вільний та ефективний розвиток здібностей кожної дитини. Реалізація цих функцій вимагає виконання цілого ряду пов'язаних один з одним видів робіт як безпосередньо з дітьми, так і з їх батьками та персоналом дитячого садка.

Дитячі заповіді для мам, тат, бабусь і дідусів

1. Шановні батьки! Пам’ятайте, що ви самі запросили мене у свою родину. Колись я залишу батьківську оселю, але до того часу навчіть мене, будь ласка, мистецтва слухати і бути людиною.

2. У моїх очах світ має інший вигляд, ніж у ваших. Прошу вас, поясніть мені, що, коли і чому кожен із нас у ньому має робити.

3. Мої ручки маленькі — не очікуйте від мене досконалості, коли я застеляю ліжко, малюю, пишу або кидаю м’яча.

4. Мої почуття ще недозрілі — прошу, будьте чутливими до моїх потреб. Не нарікайте на мене цілий день.

5. Щоб розвиватися, мені потрібне ваше заохочення, а не тиск. Лагідно критикуйте й оцінюйте, але не мене, а лише мої вчинки.

6. Дайте мені трохи самостійності, дозвольте робити помилки, щоб я на помилках учився. Тоді я зможу самостійно приймати рішення у дорослому житті.

7. Прошу, не робіть усього за мене, бо я виросту переконаним у своїй спроможності виконувати завдання лише відповідно до ваших очікувань.

8. Я вчуся у вас усього: слів, інтонації, голосу, манери рухатися й поводитися. Ваші слова, почуття і вчинки повертатимуться до вас через мене. Так справедливо влаштувала природа зв’язок між поколіннями. Тому вчіть мене, будь ласка, найкращого.

9. Пам’ятайте, що ми разом не випадково: ми маємо допомагати одне одному в цьому безмежному світі.

10. Я хочу відчувати вашу безмежну любов, хочу, щоб ви частіше брали мене на руки, пригортали, цілували. Але обережно, аби ваша любов не перетворилась на милиці, що заважатимуть мені робити самостійні кроки.

Адаптація дитини до садка

Дошкільні заклади першими відкривають перед дитиною світ соціально-суспільного життя. Дитячий садок (разом із родиною) бере на себе функції виховання та формування особистості.
Початок відвідування дитиною дошкільного закладу – дуже напружений період, який вимагає від неї перебудови всіх уявлень і стосунків з оточуючими людьми, включення її в нову соціальну ситуацію. Процес адаптації до нових умов через низку обставин: вікових особливостей, стану здоров'я, типу нервової системи, стилю виховання, розвитку ігрових, комунікативних навичок тощо - у різних дітей відбувається по-різному. Одні діти легко налагоджують контакти з дітьми і дорослими, пристосовуються до нових вимог, режиму; процес адаптації у них проходить легко й безболісно. У інших зміна соціальних стосунків, умов існування викликають значні труднощі, дитина стає неспокійною, примхливою, замкнутою, тощо. Порушується емоційна рівновага, травмується психіка.
Щоб процес пристосування дитини до нових умов пройшов максимально безболісно, необхідно підготувати її до цього. За кілька тижнів, до того як дитина почне відвідувати дитячий садок, доцільно змінити перебування з нею батьків, спробувати наблизити режим дитини вдома до режиму дитячого закладу, який вона має відвідувати.
Не слід с першого ж дня залишати дитину у дитячому садку до вечора, тривалість перебування її в новому колективі має становити півтори-дві з половиною години на день і поступово збільшуватись. Краще в перші дні приводити дитину лише на прогулянки, оскільки така ситуація звична для неї, їй легше зорієнтуватися в ній, познайомитись із дітьми та вихователями.
Але слід пам’ятати про таку особливість дітей, яку можна назвати «зараження емоціями»: почне плакати одна дитина, її «підтримає» інша; дитина, яка щойно почала відвідувати дошкільний заклад, може стати свідком плачу і негативних емоцій інших дітей під час прощання з батьками. Немає сенсу говорити про те, як така ситуація вплине на її настрій. Тому бажано приводити дитину до дитячого садка в другій половині дня, на вечірню прогулянку. Тоді можна звернути її увагу на те, як батьки приходять по дітей, як вони радісно зустрічаються, як діти прощаються одне з одним, домовляються про завтрашню прогулянку. Такий позитивний досвід значно полегшує процес адаптації.
Важливу роль у звиканні до нових умов відіграє інтимізація предметів, можливість принести з собою свої іграшки. Завдяки цьому в дитини підтримується фон упевненості; улюблена знайома іграшка допомагає відвернути увагу від прощання.
Здатність почуватись комфортно за відсутності близьких дорослих залежить передусім від психологічного віку дитини. Спочатку дитина пов’язана с матір’ю міцними узами залежності: вона тулиться до мами, вимагає, щоб та завжди була поруч, грається спокійно тільки в її присутності, періодично перевіряє, чи на місці її «зона безпеки».
Адаптаційні труднощі можуть виникати і в досить врівноважених та емоційно благополучних дітей внаслідок їхньої ригідності. Таким дітям надто важко змінювати ритм і спосіб життя. Їх доцільно починати готувати до дитячого садка заздалегідь.

Рекомендації для батьків, які збираються вести дитину до дитячого садочка

Дайте дитині позитивну перспективу: розкажіть,що в дитячому садку багато іграшок, діток, і їй там буде добре, цікаво, весело.
Заздалегідь познайомтеся з вихователями та особливостями життя в групі.
Підпорядкуйте домашній режим режиму роботи дитячого садка,особливо дотримуйтесь часу вкладання спати і періодів харчування.
Навчіть дитину елементарних навичок самообслуговування.
Повідомте вихователя про звички та вподобання вашого малюка,про особливості його здоров’я та поведінки.
Потурбуйтесь про нервову систему сина чи доньки. В перші дні перебування не залишайте малюка на цілий день у дитсадку.

Що робити, якщо дитина боїться розлучатися з батьками?

Більшість дітей дошкільного та молодшого шкільного віку боятися розставання з батьками: плачуть, вередують, влаштовують істерики. Іноді причиною такої поведінки є, наприклад, боязнь дитини зміни обстановки, або побоювання за те, що його батьки в його відсутність будуть сваритися (в тих випадках, коли батьки схильні до цього), побоювання - раптом щось зміниться і т.д. Але в більшості випадків страх розставання пов'язан з тим, що дитина просто сумує за мамой і татом.
Однак рано чи пізно через це доведеться пройти. Дитина повинна звикати до самостійності, вона повинна вчитися спілкуватися в соціумі. Даною проблеми часто вдається уникнути, якщо батьки з самого раннього віку (починаючи з 6 місяців) привчили малюка до того, що він може раптом залишитися з іншими людьми. Батькам слід, якщо є така можливість, як можна раніше почати залишати своє чадо з бабусями або іншими родичами. Спочатку на годину, потім поступово збільшувати час. Нехай для дитини перебування серед інших людей, крім батьків, не буде чимось незвичайним. У віці постарше, можна залишити малюка в гостях у друзів (краще, щоб там були інші діти) на кілька годин. Якщо він звикне до таких розставання, то надалі йому буде простіше.

А що робити, якщо такої звички немає, і похід в дитячий сад перетворюється на справжнє випробування?

1. Навчіться прощатися з дитиною швидко. Таким чином ви дасте їй зрозуміти, що впевнені в її вміння впоратися з собою.
2. Не затягуйте процес розставання. Дитина відчує ваше занепокоєння.
3. Покладіть дитині з собою якусь пам'ятну штучку або іграшку з дому, щоб вона нагадувала їй про вас.
4. Ніколи не намагайтеся вислизнути непомітно, якщо хочете, щоб дитина вам довіряла.
5. Придумайте який-небудь забавний спосіб прощання. Наприклад, ви можете спочатку поцілуватися, потім обійнятися, потім потертися носиками.
6. Не намагайтеся підкупити дитину, щоб вона за куплену їй іграшку поводила себе добре.
7. Будьте рішучі. Чітко дайте дитині зрозуміти, що які б істерики вона не закочувала, все одно піде в садок або школу. Якщо ви хоч раз поступитесь, надалі буде набагато складніше впорається з її примхами.
8. Запрошуйте після садка (школи) дітей, з якими ваша дитина знаходиться в одній групі, щоб вона могла швидше знайти собі друзів і період звикання до нового місця пройшов менш хворобливо.
9. Залучіть вихователя чи помічника вихователя. Вам потрібна людина, яка на новому місці буде радо зустрічати дитину.
10. Не дивуйтеся, якщо ви вже впоралися з проблемою, а вона знову виникла після хвороби дитини або після тривалих вихідних, коли дитина перебувала вдома.
Пам'ятайте, що в боязні розставання немає нічого страшного, це лише свідчить про те, що між вами існує дуже тісний зв'язок. Треба запастися терпіння і рішучості впоратися з цією проблемою.

Як уникнути дитячої істерики

Кожен дорослий іноді стикається з дитячою істерикою, кожен пам'ятає, яким навантаженням (психологічним і фізіологічним) вона супроводжується. У такій ситуації, коли на вас дивляться сторонні люди, легко розгубитися або вийти з себе.

Як бути?
1. Пам'ятайте, що навіть найчудовіщі мами опиняються в таких ситуаціях і справа тут не в мамі, а в темпераменті і характері вашої дитини. Необхідно замислитися над причиною істерики дитини:
• дитині не вистачає вашої уваги, і вона таким чином прагне завоювати її (така звичка дуже швидко закріплюється і часто використовується в дорослому житті);
• дитина маніпулює вами, вона звикла таким чином здобувати все, що хоче.
Відрізнити маніпуляцію нелегко, але постежте за своєю дитиною: як саме вона плаче, що допомагає її заспокоїтися. Якщо ви зрозуміли, що вами маніпулюють, дайте дитині зрозуміти, що ви не схвалюєте її дії. Дитина втомилася, хоче спати, вона голодна: викорените причину, і істерика мине.
2. Якщо істерика в самому розпалі, знайшовши момент, коли дитина набирає повітря, щоб оголосити околиці новими криками, і дуже виразно і захоплююче почніть розповідати якусь захоплюючу історію.
3. Можна спробувати взяти дитину на руки, пригорнути до себе і чекати, коли все закінчиться, висловлюючи своє співчуття, бажано однією часто повторюваною фразою.
4. Головний засіб від істерик - не впадати в таке ж шаленство. Намагаючись зберігати спокій, висловіть своє співчуття дитині: "Я розумію, що ти зараз сердишся, тому що ми не можемо купити тобі ...", "Я знаю, як це прикро", "Коли ти заспокоїшся, ми поговоримо з тобою ". Дитина не почує вас з першого разу, але повторивши цю фразу двадцять разів, ви достукаєтеся до свого малюка і він буде вдячний вам, що ви не дали волю своїм почуттям (а як хотілося)! Домовтеся з дитиною, з'ясуйте причини її поведінки.
5. Діти 3-5 років цілком здатні зрозуміти логічні пояснення дорослих. Пора навчати дитину переживати і проживати неприємності, а не робити вигляд, що нічого не сталося. Звичайно, пояснити щось голосно кричащій дитині дуже важко.
6. По можливості забудьте, що на вас дивляться: ці люди й самі не раз потрапляли в таку ситуацію.
7. Коли буря грянула,минула, не дорікайте собі, не звинувачуйте дитину, її (бабусин, дідусів, батьків, мамин, тітчині) характер.

Рекомендації практичного психолога для батьків щодо індивідуальності та темпераменту дитини

Тип темпераменту тісно пов'язаний з анатомо-фізіологічними особливостями вищої нервової діяльності. Разом з тим, можливі певні прижиттєві зміни показників темпераменту, що обумовлюється умовами виховання й загальними умовами.

Ваша дитина сангвінік, якщо вона швидко переходить від одного заняття на інше, любить динамічні ігри, весела і товариська. Бути "непостійною" - не порок, а властивість її темпераменту. Такі діти миролюбні, не пам'ятають зла, добрі й не жадібні. Повсякденне життя дитини - сангвініка повинне бути яскраве, ігри - рухливими. Навколишніх турбує незібраність, неуважність, несерйозність, неохайність, але дитина все ж приємна в спілкуванні. Утримувати увагу така дитина може навчитися за допомогою дорослого, що віддає їй багато часу в спільних заняттях: перегляд фільмів, читання книг, вигадування історій, збирання конструктора тощо.

Ваша дитина меланхолік, якщо вона важко включається в ігри інших дітей, але, переборовши себе, здатна відчути радість і задоволення. Лякається чужих людей і однолітків, але з тими, кого любить, добра, м'яка, відкрита і довірлива. Часто занадто розважлива, поводиться й міркує, як "маленький дорослий". У її поводженні багато незрозумілого, але воно випливає з її багатого внутрішнього світу. Коли вона не грає, то найчастіше буває ;замислена і смутна. Якщо засмутиться, то плаче довго й гірко. Така дитина вимагає багато турботи й люблячої уваги. Грубе поводження, ігнорування проблем дитини неприйнятні, тому що вона довго фіксується на цьому й переживає. У дитини - меланхоліка повинен бути в родині хтось (батько, бабуся, дідусь, сестра, нарешті, свійська тварина), кому вона могла б довіритися повністю, отримувати від нього тепло й увагу. У спільних заняттях краще використати малювання, ліплення; конструювання, м'які ігри без елемента змагання.

Ваша дитина холерик, якщо вона завжди знає, чого хоче, наполеглива, рішуча безстрашна. Любить ризик, розпачливі історії й пригоди. Важко йде на компроміси, не прислухається до думки інших. Надмірно самостійна, щоб домогтися свого, буває запальна і агресивна. У неї багато чого залежить від волі, багато чого може домогтися сама, не звертаючи уваги на синці й шишки. У її вчинках часто відсутній елемент обмірковування, імпульсивна. У спільних заняттях рекомендуються заняття спортом, рухливі ігри з елементами змагання, де необхідно передбачити можливість програшу дитини й показати, що перш ніж що-небудь зробити, непогано б і подумати. Така дитина потребує великого життєвого простору, корисні виїзди на природу, походи. Читати й розповідати дитині-холерикові краще книги й історії про героїчні подвиги й учинки, де воля й спокій творять дива. Висловлювати невдоволення поводженням дитини краще після того, як сама дитина заспокоїться, обов'язково спокійно пояснюючи наслідки вчинків.

Ваша дитина флегматик, якщо вона мовчазна і спокійна. Любить кілька іграшок, мало фантазує, грає тихо, мало рухається, любить поспати. Старанно складає іграшки, одяг, любить порядок у всьому. Якщо щось не так, завзято домагається свого. Розмовляє з паузами, повільно, терпіти не може ігри, де потрібно проявляти швидкість і вправність. Це "надійна" дитина, слухняна і пунктуальна. Самостійно приймати рішення їй важко, віддає право вибору іншому. Знає багато віршів і пісень. Нове не любить, а із задоволенням згадує вже відоме. Схоплює й запам'ятовує нові правила, інформацію повільно, але надовго, мало помиляється. Дорослих турбує "знебарвлення" емоційного світу дитини-флегматика й нездатність співпереживати. У спільних видах діяльності рекомендуються вправи на розвиток фантазії, заняття вишивкою, ліпленням, малюванням. У грі необхідно намагатися зацікавити дитину, залучати до спільних видів діяльності.

Але пам`ятате, що чисті типи тепераменту зустрічаюься вкрай рідко, тому Ваша дитина - унікальна особистість!

Бережіть психічне здоров`я дитини:

1. Створіть удома спокійну, дружню атмосферу. У разі необхідності робіть дитині зауваження коректно, не підвищуючи тону.

2. Будуйте стосунки з дитиною на основі взаємоповаги і взаєморозуміння. Прислухайтеся до думки дитини, надавайте їй змогу вільно висловлюватися.

3. Встановіть чіткі вимоги до дитини і будьте послідовними, вимагаючи їх виконання.

4. Будьте терплячими стосовно дитини. Контролюйте власні негативні емоції.

5. Заохочуйте допитливість дитини, збагачуйте розвивальне предметно - ігрове середовище сюжетними іграшками, книгами, настільними іграми тощо. Виділіть для дитини, по можливості, окрему кімнату або створіть їй власний дитячий куточок у загальній кімнаті.

6. Поважайте дитину, вірте в її можливості, створюйте умови для її всебічного розвитку. Разом з дитиною відвідуйте дитячі вистави в театрі, переглядайте розвивальні телепередачі, читайте художню літературу. Обов'язково обговорюйте, аналізуйте отриману дитиною інформацію.

7. Розвивайте в дитини впевненість у собі, активність, адекватну самооцінку. Хваліть дитину. Не залишайте непоміченою дію,що її дитина зробила самостійно, доклавши певних зусиль.

Створюйте умови для формування соціального здоров`я дитини:

1. Формуйте в дитини навички самообслуговування. Не поспішайте з допомогою, надавайте дитині можливість самій упоратися із завданням.

2. Заохочуйте ігри з іншими дітьми, розширюйте коло спілкування з дорослими. Влаштовуючи родинні свята, запрошуйте друзів дитини, активізуйте їх участь у святі. Проводьте конкурси, ігри, що вимагають спільної діяльності дітей, уміння домовлятися, поступатися, розподіляти ролі.

3. Уважно слухайте дитину, коли вона з вами розмовляє. Таким чином вчіть її поважати співрозмовника, встановлювати дружні стосунки з іншими людьми. Не залишайте без відповіді її запитання і прохання. Якщо немає можливості виконати прохання, пояснюйте причину відмови. Пропонуйте альтернативу.

4. Говоріть з дитиною, як із дорослою людиною, про події, що стосуються її, родини, друзів. Обговорюйте конфліктні ситуації, що склалися в дитячому садку , у дворі. Знаходьте шляхи виходу з конфлікту. При цьому звертайтеся до власного досвіду дитини, наводьте приклади з книг, телепередач.

5. Читайте дитині твори соціально - морального змісту (В.Бірюков «Добрі слова», М.Стельмах «Через кладку», В.Сухомлинський «Сильний і мужній» то що). Турбуйтеся про те, щоб у неї були нові враження. Активізуйте прочита не , акцентуючи увагу на позитивних і негативних рисах характеру героїв, їхніх учинках.

6. Займайтеся з дитиною спільною творчою діяльністю: грайтеся, малюйте, майструйте. Закріплюйте знання про фізичну, психічну та соціальну сфери здоров'я.